|
| Главная | Новости | Материалы | Документы | Персоналии | Ссылки | Контакты | Гостевая | Форум |
1908р.,
жовтня 2-3, Київ. - Лист Констянтина Поліваніва до митр. Андрея Шептицького з пропозиціями в справі
церковної єдності на Україні
Глибокоповажаний
Ексцеленція!
Дуже прошу не вважати за
зле, що може я не так звертаюся до Вашої Особи, як того потребує етикет, але,
правду кажучи, цілком не пересвідчений і тому
дуже прошу ласкаво вибачити мені незнання відповідного титуловання. Нашу розмову
з Вами я взяв собі до уваги цілком серйозно, тому тепер вважаю за відповідне
подати Ексцеленції деякі інформації. Сучасне становище релігійного питання
на нашій Україні вимагає негайних заходів в справі переведення в життя унії, але
спершу треба необхідно підготовити грунт, і на мою думку це найкраще можна
зробити слідуючим засобом:
1)
Українська церква була колись автономна, тепер же всі священики з'являються
цілком залежними від московських архієреїв, і коли хто не буде з них нахилятися
до українства, його зараз же переносять на посаду до Росії, як се було з
Подільським архиєреєм. Між тим, український рух за останні часи все більш тай
більш прокидається між священиками, що вважається вищими урядниками Синоду
за крамолу, і було кілька випадків не тільки на Вкраїні, але навіть і в Росії,
що поступових священиків відлучали від церкви або здиймали з них сан.
Вам певно відомо, що славетний вчений архимандрит Михайло завдяки сьому перейшов
у стару віру. Взагалі між священиками "не наймитами уряду" панує незадоволення,
але вони не бачуть иньшого виходу, як терпіти та мовчати, - бо до цього примушує
їх страх лишитися без шматка хліба. От цим усім ми й можемо скористуватися.
Спершу усього необхідно скласти й видати дотепну історію української церкви,
досить агітаційне написану, що пробуджувало б серед наших священиків ще більший
дух незадоволення.
2)
Вдруге варто видавати або на Галичині, краще у нас бодай однотижневу часопись
спеціально для священиків, що обстоювала би їх нужди і тим часом інформували їх
про значення священика на Галичині, їх побут та таке иньше, і тим часом
непомітно нахиляла б їх до Унії. Така газета мусить провадитись досить політичне
і безумовно вашою людиною, орієнтовно редактора і в нас можливо
знайти.
3)
Сподіваюся, що Святий Отець Папа в імени слави і сили католицької церкви не
відмовиться признати запомогу на цю справу, а також і содержання тим священикам,
що перейдуть на унию, бодай вони будуть матеріально забезпечені, а все таки
у нас тепер яка не є, але віротерпимість.
4)
Корисна може бути праця і проміж семінаристів, яких за останні часи дуже
добре починають угнітати во славу Православія.
5) Щодо
селян, то мушу от що сказати. Під впливом експлуатації та шпигунства священиків,
вони все більше й більше відпадають від Православія, чим на Поділлю та Волині
користуються католицькі ксьондзи, перевертаючи їх на католиків, але правдивими
католиками вони не були й не будуть, бо католицизм є на їх погляд "віра
польська", таким чином вони йдуть до ксьондза польського, на ділі ж правдиві
уніати. На лівому боці сунуться штунди, але все не можна їх назвати правдивими
штундистами, тому що їх все таки тягне до Церкви, і переходять вони у штундизм
виключно з метою пірвати всілякі зносини з священиками, а релігійна потреба в
нашому народі глибоко вросла, от тому вони все-таки шукають єднання з Богом, що
штунда їм і дає. Про Холмщину певно і без мене добре поінформовані.
а)
Треба дати цим людям иньших священиків, і коли вони побачуть, що він виконує всі
треби за дурно, або за мінімальну платню, вони привернуться до нього. Ще більше,
коли ця людина буде і його оборонцем, нема чого казати, що шанси всі на його
боці будуть.
б)
Необхідно між народом розповсюджувати ряд видань історично-правного змісту і
агітаційного напряму, а також, щоби часопись для священиків підносила ідею
єдности між народом і священиком на грунті взаємного довір'я, одним словом, що
священик мусить бути оборонцем своєї пастви від всіляких кривд, а також бути її
проводирем в справі упорядкування і поліпшення свого добробуту. Як заходи
Ексцеленції в цьому напрямі будуть зроблені, можна сміло розпочати акцію в
справі поширення унії. Люди мусять бути добре підготовлені, бо мало бажати щось
зробити, треба мати для того відповідне знання, метод, а також свідомість в
льокальних умовах. Я завжди згоден помогти Вашим людям знайти відповідних людей,
а також і обороняти їх тим, що маю в своїх руках яд небезпеки з боку уряду та
"присних" його. Перед Вами, Ексцеленціє, славне поле діяльности. Як свідчить нам
про те історія, кождий нарід, що виходе на поле історичного життя, приймає
релігію, яка найбільше відповідає його духовній природі. На мій погляд здається,
не я перший його висловлюю. Унія робиться все більше тай більше відповідною для
українського народу вірою, тому вона мусить зробитися релігією всього народу,
себто нашою національною релігією, і Вам, Ексцеленціє, може першому судиться
бути всеукраїнським патріархом. Всі листи прошу передавати через Юрка
Гринівського, який все надається, аби вони були в моїх руках. Йому можете цілком
все сміло довірити, він — це я. Моя адреса: Київ, Львівська улиця, д. №11, кв.
10. Констянтин Олександрович Поліванов. Лишаюся з певною надією на успіх і з
глибоким поважанням до Вас.
Ваш слуга Кость Поліванів
ЦД1АЛ,
ф. 201, оп. 46, спр. 2130, арк. 4-7. Ориг., рук. Цит.
по: Церква
і церковна єдність. Митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. Документи
і матеріали. 1899-1944. Т. І.
–Львів, “Свічадо”, 1995. –С. 100-101
Главная | Новости | Материалы | Документы | Персоналии |
